Кожна мати-це не
тiльки мати, але й учитель i вихователь
для своєї дитини. Кожен учитель не тільки навчає, але й виховує
дітей, яких батьки привели до школи. Тому матеріал цього проекту тісно поєднує
нас,- вчителів і батьків.
Хочу спрямувати вашу уяву на
відомі нам слова Дмитра Павличка:
Наче вулик наша школа,
вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
та-лиш дзвоник задзвенить-
стане тихо, ніби в квіти
поховались бджоли вмить.
Говорячи мовою образів цього
вірша, школа-це велика дружна шкільна сім’я, в якій повинні зародитись і
розквітнути дитячі «квіти мрій». Але так, як і в будь-якій родині є свої радощі
і труднощі, пропоную взяти участь у створенні важливого, на мою думку, спільного
проекту «Навчаємо і виховуємо в радості». А допоможе нам у цьому методика
навчання і виховання досвідчених
педагогів та психологів минулого і сучасності. (Пісня «Мамо, будь зі
мною поряд»)
Почуття, пов’язані з сім’єю,
повинні зберегтись живими в серцях дітей, щоб вони могли згадувати дім свого
дитинства, як місце, де панують мир і щастя. І тоді, ставши дорослими, вони
стануть підтримкою і благословінням як для своїх батьків, так і для
суспільства. Звичайно, ці слова відносяться і до шкільної сім’ї.
Наші уявлення про виховання
можуть бути поверховими і обмеженими. Дуже важливим, в зв’язку з цим, є
розширення сфери наших пізнань в цій області, установка більш високих ідеалів.
Один із перших уроків, який
потрібно засвоїти нашим дітям- це навчитись слухати. Зусиллями, сповненими
любові і наполегливості, можна сформувати цю якість характеру, що дасть
можливість в майбутньому уникнути конфліктів між волею і авторитетом, чуждості
батьків і вчителів, а також протистояння всякому авторитету. Нам, дорослим,
потрібно допомогти дитині побачити, що все рухається по певних закономірностях,
і що неслухняність в кінці кінців приведе до бід і страждань.
Ми бачимо,що
в деяких учнів важко розвинути звичку слухати, вони не приймають підкорення
своєї волі. В таких випадках вчителю чи батькові потрібно пом’якшити свої
вимоги по відношенню до них. Надмірне керівництво таке ж погане, як і його
відсутність. Намір «зломити волю» дитини- страшна помилка. Силою можна добитись
зовнішнього підкорення, але впродовж життя такі діти в душі своїй стають
бунтарями. Діти, виховані таким методом в присутності старших можуть здаватись
слухняними, та при відсутності контролю з боку старших часто виявляється, що
такому характеру не вистачає ні сили, ні твердості. А тому вдалині від дорослих
така дитина не буде знати, як їй використовувати свою свободу і може вибрати
шлях потворства своїм слабким рисам, що приведе до нещастя.
Воля -це ведуча сила природи
людини. Кожній дитині потрібно дати зрозуміти, що таке справжня сила волі, яка
велика відповідальність криється у цьому дарі. Надмірний контроль і
підозрілість деморалізують, культивуючи те саме зло, яке дорослі хочуть
присікти. Замість того, щоб постійно слідкувати й підозрювати, вихователям
потрібно, помітивши хвилювання ума, так зуміти вплинути на нього, щоб запобігти
виникненню проступка. Потрібно більше
довіряти своїм учням, і мало хто з них захоче втратити цю довіру. В своїх
намірах виправити зло нам потрібно уникати схильності вишукувати помилки і
недовіряти. Постійне засудження відштовхує, а не виправляє. Для багатьох людей,
особливо вразливих, атмосфера безжальної критики фатальна. Квіти не розквітають
під згубним вітром. Зауваження досягають мети тоді, коли людина сама приходить
до розуміння своєї вини і хоче виправитись. Нетерпимість в спілкуванні з дітьми
викликає подібну реакцію в них.
Відчуваючи своє нетерпіння і бажання все виказати, краще промовчати. В мовчанні
криється дивовижна сила.
Кожен учитель має справу з
своєвільними, упертими дітьми.Виховуючи їх, ніколи не можна забувати, що ми всі
були колись дітьми. Навіть зараз, маючи перевагу у віці, освіті і досвіді, ми
часто помиляємось і відчуваємо необхідність у розумінні і співчутті. Виховуючи
інших, нам потрібно пам’ятати, що ми маємо справу з тими, то так само має схильності
до неправильних вчинків, як і ми, дорослі. Одні діти обдаровані майже всим, щоб
хорошо навчатись, а іншим набагато важче здобувати освіту. Дуже важливо
терпеливо відноситись до несвідомого учня.Зі своєвільною поведінкою потрібно
боротись, але терпляче й мудро. Милосердя і співчуття вихователь буде
єднати зі справедливістю і вимогливістю.
Якщо необхідно зробити
зауваження, не потрібно зайвий раз підкреслювати помилку, зробіть це обережно.
Спокійно поясніть учневі, який зробив проступок, його помилки і допоможіть
виправитись. Якщо ми, дорослі, робимо помилки у вихованні, то краще вже в бік
милосердя, а ніж жорстокості.
Деякі діти з девіантною
поведінкою не такі черстві, як здається. Багатьох безнадійних можна
перевиховати мудрим підходом. Часто зустрічаються такі, хто змінює поведінку,
коли до них відносяться терпляче. Нехай
учитель завоює довіру винуватого.
Признаючи хороші якості його характеру, він в багатьох випадках зможе виправити
зло навіть без зайвого підкреслювання його.
Суспільство складається із
родин і являється таким, яким глави сімей його роблять. Із серця «джерело
життя», а серцем суспільства і нації являється сім я. Благополуччя суспільства
залежить від впливу сім’ї. Майбутнє
підняття чи падіння суспільства обумовлені тим, наскільки молодь
освітчена і в якій мірі їм з дитинства привиті добропорядність, милосердя,
чуйність. Принципи, які зараз молодь переймає, відображають стан суспільства в
майбутньому.
Сім’я повинна стати місцем, де
любов не подавляється, але, навпаки, плекається. Щастя родини залежить від
того, наскільки в ній буде проявлятись любов, співчуття і чиста учтивість один
до одного. Атмосфера, яку створюють батько й мати, наповнює весь дім і
відчувається в його кожному куточку. І якщо між чоловіком і жінкою є роздратування
і розлад, дітей заражає цей вплив. Створіть у своїй сім ї атмосферу чистої
радості і чуйної заботи. Батьки своїми манерами спілкування між собою повинні
дати дітям дорогоцінний приклад того, якими вони бажають їх бачити.
Необхідно постійно дбати про чистоту
мови і проявляти справжню ввічливість. Тоді чисті принципи будуть управляти
життям дітей у майбутньому. Нехай кожен урок буде направлений на те, щоб
облагородити характер.
Багато залежить від батька й
матері. Прививаючи навички дисципліни в своїй сім ї, вони повинні бути рішучими
і в той же час сповненими любові. Вони
повинні трудитись від усього серця, щоб мати хорошо організовану сім’ю.
Сімейні узи- це самі тісні,
самі ніжні і самі священні узи на землі. Батьки повинні зрозуміти, що необхідно
оберігати свої сім’ ї від всякої моральної порчі. Коли діти залишені без уваги,
коли в домі чуються сварки, то з нетерпіння чекають того часу, коли зможуть
його покинути і з великим бажанням кидаються в великий світ, будучи не захищеними
домашнім впливом і ласкавою порадою близьких людей.
Грубі слова роблять характер
жорстоким і ранять серця дітей. В деяких випадках буває важко зцілити ці рани.
Діти відчувають саму малу несправедливість, і деяких це приводить в такий
важкий стан, що вони не звертають увагу на гучний сердитий голос і не лякаються
погроз наказу. Говоріть спокійно, дійте вдумливо. Ніколи не з являйтесь з
похмурим виглядом і не говоріть грубих слів. Сердечно з’єднайте ваших дітей з собою, виховуючи їх з добротою і
стриманістю. Нехай мати не бере на себе стільки обов’язків, щоб це заважало їй
приділяти увагу своїй сім’ї. Ніяке інше діло не може зрівнятись з ділом матері по
своїй важливості.
Нехай батько не вважає нижче
своєї гідності говорити з дітьми і дружиною ласкаво, ніжно, з любов’ю. Чоловіки
часто мають невірне уявлення про справжню мужність. Якщо чоловік має
благородний характер, чисте серце, якщо він буде вірним, то зробить щасливими сімейні відносини.
Майбутнє дітей в значній мірі
залежить від батька й матері.
